Чому в областях різна ситуація зі світлом – в одних регіонах більше, а в інших – менше
Чому в областях різна ситуація зі світлом – в одних регіонах більше, а в інших – менше
Чому в Києві світла менше, аніж у Львові? Чому загалом у західних регіонах графіки більш “лояльні”? Таке питання, серед інших, чи не найчастіше лунає в соцмережах. Відповідь криється не в несправедливості, а у фізиці.
Головна проблема – знищена або пошкоджена генерація у прифронтових та прикордонних з росією регіонах. Окрім того, ворог цілеспрямовано нищить системи передачі – високовольтні лінії, так звані «енергетичні мости», що з’єднують регіони. Багатьом здається, що енергосистема – це спільний «казан», з якого можна рівномірно роздати світло всім. Але реальність, на жаль, складніша.
Основні потужності виробництва електроенергії зараз зосереджені переважно на заході України – там розташовані атомні електростанції та заходить імпорт з Європи. Цей регіон потенційно може виробляти більше, ніж споживає. Схід, південь та центр, де генерація суттєво розбита обстрілами, є енергодефіцитними.
Щоб передати електроенергію із заходу до Києва чи Харкова, потрібні високовольтні лінії та автотрансформатори. Ворог цілеспрямовано б’є саме по них.
Таким чином, через пошкодження “магістралей” – електроенергія залишається «замкненою» в регіонах, де вона виробляється або куди імпортується. Тому на заході обмежень може бути менше, а в центральних, південних та східних областях дефіцит відчувається гостріше. Пропускної спроможності мереж, які не були спроєктовані для цього, просто не вистачає для транспортування настільки великих обсягів.
Ситуацію ускладнюють не лише масовані атаки, а й локальні обстріли у прифронтових зонах та аварії через перенавантаження системи. Щодня щось виходить з ладу і щодня енергетики це лагодять.
Отже, різниця у тривалості відключень – це не чиясь забаганка, а результат фізичних обмежень.
