Нарис про історію села
Ганнівський край крізь роки історії
ГАННІВКА – село, центр Ганнівської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області.
Розташоване за 47 км від районного центру і залізничної станції «Новоукраїнка» та за 55 км від м. Кіровограда. За 5 км від села проходить асфальтована дорога до міста Новоукраїнка та міста Кіровограда.
Населення – 620 чоловік.
До Ганнівської сільської ради входять села: Громуха, Юр’ївка, Шутенька, Ганнівка.
Село Ганнівка (Келіповського) виникло в кінці XVIII століття, засноване поміщицею Ганною, розташоване на з’єднанні двох балок Шути і Безіменної. 50 господарств бувших кріпосних селян у 1883 році мали лише 87 десятин землі, в той час як поміщик Келіповський Дмитро Апиолонович мав – 1416 десятин, а поміщик Жуковський Борис Володимирович – 1152 десятини землі.
На час перепису 1883 року у селі не було лікарні та школи. Всього було 45 дворів в яких проживало 241 чоловік. Із усього населення тільки 8 було грамотних чоловік, всі жінки були неграмотні. Жили селяни у жахливих умовах. Відлуння революційних подій 1905 року донеслося в село Ганнівку. Селяни організували бунт – перевертали гарби зі снопами на току поміщика, підпалили стіжки хліба, розкопали греблю ставка і випустили з нього воду.
Жовтнева революція 1917 року принесла велику радість селянам – вони одержали землю.
Перший голова ревкому – Дмитров Іван Федорович. В комуні було декілька комуністів, які входили в Караказелівську первинну партійну організацію, яку очолював Назаренко Семен Гнатович, житель села Ганнівка.
Тяжко було починати будувати нове життя. Все було зруйноване, заважали наскоки різних банд. 2 липня 1919 року на село напала банда Григорьєва, яка обстріляла будинки комунарів з кулеметів та гвинтівок. По-звірячому розправилися бандити з організатором комуни, вбили агронома комуни Михайла Дяченка. Тікаючи від військ Радянської Армії, бандитам вдалося пограбувати селян, але багато ворогів розплатилося і своїм життям. До 20 григоріївців загинуло на території села Ганнівка.
В перші роки Радянської влади головою Ганнівської сільської ради був Величко Степан Олександрович, член партії з 1919 року.
У 1922 році в селі було створено КНС, головою якої був Качуровський Степан Іванович. В 1926 році в селі було створено СОЗ, керівником якого був обраний Таракан Іван Якович.
У 1927 році було створено колгосп «Чесна праця» головою якого теж був Таракан І.Я.. На перших порах в колгоспі було 2 сівалки, 2 жатки та молотарка – соломотряса.
Перед початком Великої Вітчизняної Війни колгосп був економічно міцним господарством, мав 2 комбайни, 5 тракторів та 1 автомашину.
Із серпня 1941 року по березень 1944 року село було окуповане фашистами, які зруйнували у колгоспі ферму, сільський клуб, школу, перетворили магазин в пересельний пункт.
До Німеччини було вивезено 21 чоловік молоді села.
У війні з фашистами загинуло 23 особи, приймали участь 102 особи, 28 осіб за героїзм з фашистами нагороджено орденами та медалями СРСР. Після війни село та колгоспне господарство було відбудовано.
У 1958 році існуючий в селі колгосп «Червоний жовтень» було об’єднано з колгоспом ім. Орджонікідзе села Громухи та колгоспом ім. Горького села Юр’ївки в колгосп ім. XX з’їзду КПРС. Потім господарство було перейменовано в колгосп ім. Дзержинського.
У 1972 році за кошти колгоспу збудували в селі контору, в приміщенні якої знаходилося і відділенні зв’язку. Збудовано їдальню, ФАП, 20 типових тваринницьких приміщень, биткомбінат, АТС, зроблено дорогу з твердим покриттям. Побудували будинок культури на 300 місць, в якому була і сільська бібліотека. До 1964 року бібліотека знаходилася в приміщенні житлового будинку. Бібліотекарем працював Маніцький Василь Іванович.
