Протидія торгівлі людьми
Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, який не оминає жодної країни світу. Це сучасна форма рабства, що грубо порушує права людини.
Україна є однією з перших країн Європи, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Існує чимало різноманітних видів експлуатації, серед яких основними, на думку правооохороних органів, є сексуальна, трудова, втягнення в злочинну діяльність і використання у жебрацтві. Водночас вона може проявлятися ще й у таких формах, як рабство, залучення у боргову кабалу, використання у порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, усиновлення або удочеріння в комерційних цілях чи використання у збройних конфліктах та ін.
Як бачимо, торгівля людьми здійснюється з метою поневолення, основними формами якого вважають: примусову працю; сексуальну експлуатацію; працю за борги; боргове рабство серед трудових мігрантів; підневільне домашнє служіння; примусову дитячу працю; використання дітей як солдат; сексуальну експлуатацію дітей.
Якщо щодо людини вчинялися наступні дії, знайте, що це ознаки торгівлі людьми:
-
забрали паспорт або інші документи;
-
позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;
-
пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;
-
погрожували, били, ґвалтували, знущалися над людиною або чинили психологічний тиск;
-
за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;
-
примушували відпрацьовувати неіснуючі борги;
-
працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;
-
людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;
-
примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;
-
попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльності або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.
Як правило, торгівля людьми не є одномоментним явищем і включає такі етапи:
-
вербування;
-
переміщення;
-
передача людини;
-
одержання людини;
-
експлуатація.
Кожен з цих етапів супроводжується низкою пов'язаних між собою дій, які роблять жертву торгівлі людьми залежною від торгівця та підтримують здійснення усього злочинного процесу.
Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо. Однак, у першу чергу, до групи ризику можуть потрапити такі категорії осіб, як безробітні люди працездатного віку; жителі сільської місцевості; люди, які мають низький рівень доходів; особи, що працюють за кордоном нелегально; особи, що нелегально виїжджають за кордон або нелегально в’їжджають та перебувають на території тієї чи іншої країни; люди, що користуються послугами сайтів та застосунками знайомств або шукають посередництва для укладання фіктивних шлюбів; особи, які працюють у сфері розваг; особи, які раніше уже були жертвами торгівлі людьми; діти, в тому числі – діти-сироти, бездоглядні діти або, позбавлені батьківського піклування тощо.
Що ж робити людям, які стали жертвами трудової експлуатації?
Перш за все, закликаємо потерпілих або людей, яким загрожує небезпека, звертатися на лінію 102, а також на урядову «гарячу» лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.
Також допомогу завжди можна отримати за наступними номерами:
-
527 або 0-800-505-501 – Національна безкоштовна «гаряча» лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів;
-
0-800-500-335 або 116-123 – Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
-
0-800-500-202 – «Call-центр» Національної поліції України.
